Під час сьомої церемонії вручення Премії імені Георгія Ґонґадзе правозахисниця, голова Центру громадянських свобод, лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук виступила зі зверненням, присвяченим журналістам і журналісткам, які загинули під час війни. Вона наголосила на важливості правди в умовах воєнної агресії, розповіла історію журналістки Вікторії Рощиної та згадала імена загиблих колег.
До вашої уваги повний виступ Олександри у текстовому форматі:
Із перших днів повномасштабної війни у 2022 році росія атакує правду. Ця війна має не лише військовий, але й інформаційний вимір. Те, як люди бачать світ, визначає їхні рішення і дії. Бути журналістом на війні — небезпечно. У списках загиблих медійників та медійниць є ті, хто загинув зі зброєю в руках, і ті, хто загинув при виконанні своїх професійних журналістських обов’язків.
Серед них — наша колега, журналістка Вікторія Рощина. Я знала її особисто, як і багато хто з присутніх у цьому залі. Вона була молода, талановита і надзвичайно смілива.
Влітку 2023 року Вікторія вдруге вирушила на окуповані території, щоб підготувати репортаж про незаконні викрадення, катування і утримання у полоні цивільних. Ми знаємо, що її саму викрали, катували, незаконно перевезли до росії, де утримували без жодних офіційних звинувачень. Їй не надавали медичної допомоги. За словами співкамерниць, вона важила до 30 кілограмів. Ми досі не знаємо, як вона померла.
Близько шести місяців росія відмовлялася повертати тіло. І коли тіло Вікторії повернули, воно мало видимі ознаки тортур, і бракувало кількох органів. Це були очі, мозок і частина трахеї.
Вікторія Рощина свідомо ризикувала своїм життям, щоб розповісти світові, що росія чинить на окупованих територіях. Вона вірила в правду. Вона була переконана, що її журналістський обов’язок — бути там, розповідати, що відбувається, щоб ми мали правдиву картину світу й ухвалювали правильні рішення, вчиняли правильні дії.
Сьогодні слід було б згадати багато імен, але я згадаю лише кілька: це колега цьогорічного номінанта — співробітник Reuters Раян Еванс, військовий фотограф Арсен Федосенко, журналістка та парамедикиня Ірина Цибух, журналістка Радіо Свобода Віра Гирич.
Тут мав би бути висновок, але його не буде. Натомість я нагадаю: Віра Гирич загинула в Києві, коли російська ракета влучила в житловий будинок, у якому вона мешкала. Символічно, що саме в цей день у Києві з офіційним візитом перебував Генеральний секретар ООН. Символічно, що поки вся міжнародна система миру та безпеки ООН колапсує на наших очах — українські медійники та медійниці продовжують боротися за правду.
Дивіться повний виступ Олександри Матвійчук на YouTube.
Ми самі не любимо спам. Тільки найцікавіше!
