Михайло Ткач, керівник відділу розслідувань "Української правди" став лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе 2026. У своїй промові він подякував команді розслідувань "Української правди", згадав власний виступ про свободу слова семирічної давнини та говорив про відповідальність журналістів — не зупинятися навіть тоді, коли влада сприймає їхню роботу як загрозу.
До вашої уваги повний виступ Михайла у текстовому форматі:
Слава Богу! Слава Силам оборони!
Дякую Національному антикорупційному бюро і Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, що нашою країною — принаймні Офісом президента України під час повномасштабного вторгнення — більше не керує Вероніка Феншук.
Дякую, шановна Капітуло Премії імені Георгія Ґонґадзе. Вдруге для мене це велика честь.
Дякую "Українській правді". Кожного дня, коли я біжу на роботу, я насправді радію тому, що працюю і маю честь працювати в цьому важливому виданні.
Я також хочу подякувати команді журналістських розслідувань "Української правди". Це невеличка команда.
Дякую Ярославу. Дякую Андрію. Дякую Ігорю. Минулого року я Ігоря не назвав — цього року виправляюся. Дякую Сергію. Дякую Валерію.
Це ваша номінація. Це визнання вашої складної роботи.
Зараз я попрошу режисера увімкнути коротке відео. Але я скажу коли.
Сім років тому я мав честь виступати на слуханнях в українському парламенті — слуханнях щодо свободи слова в Україні. У мене був виступ, і було коротке закінчення цього виступу.
Я попрошу режисера увімкнути цей момент, якщо можна.
[У відео звучить фрагмент виступу Михайла Ткача семирічної давнини:]
"Тим, хто не хоче, щоб ми розповідали суспільству про підкилимні домовленості, таємні зустрічі, де державні питання часто вирішуються на користь приватних осіб, я хочу відповісти, перефразувавши відомого політика та журналіста Вінстона Черчилля: ми будемо знімати їх на пляжах, ми будемо знімати їх на узбережжях, ми будемо знімати їх у полях і на вулицях, ми будемо знімати їх на пагорбах, ми будемо знімати — і ми ніколи не здамося. Дякую".
Оскільки це був 2019 рік — відповідно, перший рік президентства Зеленського, а сьогодні перший день уже восьмого року президентства Зеленського — за сім років ви, напевне, мали змогу переконатися, що я дотримався свого слова. Хто сумнівається, може запитати в кооперативу "Династія".
Це насправді був дуже несмішний і дуже серйозний період. Особливо останній рік — від моменту, коли ми почали розповідати, що Чернишов не просто людина, яка потрапила у владу, в систему "ліфт", і стала тим, ким стала, і мало не стала прем’єр-міністром України.
Я дякую всім моїм колегам за те, що ми пройшли цей період достойно. Дякую, Сергію. І дякую за те, що ми змогли розповісти українському суспільству на кожному етапі цих подій, що насправді відбувається.
Хоча на кожному етапі влада чомусь сприймала нас як ворогів.
Водночас, ще починаючи від того виступу, ми завжди апелювали до влади: намагалися підказати, намагалися звернути увагу, намагалися говорити про те, що відбувається.
Я сьогодні подивився Facebook: саме в цей день, у 2021 році, на пресконференції президента я вперше поставив йому питання стосовно Тимура Міндіча. П’ять років тому. Тоді жодної відповідної уваги до цього питання з боку першої особи не було. Він сказав: чим ви цікавитеся, в країні війна, ковід, а вам, судячи з усього, немає чим займатися.
Другий приклад, який я зараз часто наводжу: ми почали працювати на Грушевського, 9А — квартира Міндіча — ще в жовтні 2024 року. Ми вперше почали там кружляти, розуміючи і маючи інформацію, що там відбувається щось неприродне: росте вплив, їздять люди.
Відтоді ми тричі намагалися заходити на цю адресу, працювати по ній — і щоразу була якась неприродна реакція. Очевидно, що там охоронюваний об’єкт. Очевидно, що в якийсь період ті чи інші посадовці розуміли, що ми там працюємо. Починалися якісь дзвінки, погрози, прохання, вмовляння, стеження.
Ми розуміли, що результату немає, робили паузу на кілька місяців, знову поверталися.
І мені ця історія дуже важлива. Чому? Це про владу, про журналістів і про можливість влади конструктивно сприймати критику, сигнали і так далі.
Нещодавно я спілкувався з одним із фігурантів справи "Мідас" і сказав: дивіться, якби тоді, ще в жовтні 2024 року, ви сприйняли мою роботу там як сигнал, що, напевно, ви робите щось таке, що привертає увагу, ви могли просто змінити точку своїх зустрічей. А можливо — припинити робити те, що ви там робили.
І сьогодні не існувало б так званих "плівок Міндіча", бо в цій квартирі ніхто б нічого не міг записати.
Але ви цього не зробили. Зробили вигляд, що якийсь там журналіст пхається десь під парканом, тиняється під ногами і так далі.
Тому ми маємо — і вони мають — те, що мають.
Дякую вам дуже за цю номінацію. Дякую за підтримку.
І повторюся: я вважаю великою честю, що в нас на цьому періоді, на цьому етапі була можливість зробити свою роботу чесно.
Дякую.
Відео промови: https://youtu.be/5SqqmsEOG64
Ми самі не любимо спам. Тільки найцікавіше!
