Він казав, що любить Грузію як матір, а Україну як кохану дружину Георгій Ґонґазде
Мирослава Гонгадзе
Мирослава Гонгадзе
Дружина Георгія, журналістка, головна редакторка і керівниця Української служби “Голосу Америки”
Він казав, що любить Грузію як матір, а Україну як кохану дружину Георгій Ґонґазде

“Ми з Георгієм почали свою журналістську діяльність на початку незалежності - у час, коли були вільними творити і реалізовувати нові форми на медійному українському ринку, що лише зароджувався.

Ми писали статті, робили телевізійні програми та документальні фільми. Георгій виступав ідеологом та двигуном цього процесу. Він був бійцем на медійному фронті та намагався творити нові сенси та форми у журналістиці.

Він не боявся ризикувати і завжди діяв з позиції відваги. Георгій передбачав майбутнє і власними зусиллями і власним життям відкрив нам нові горизонти.

Він був громадянином і патріотом з великої букви. За майбутнє України, Грузії та їхніх народів він уболівав усім серцем”.

Євген Глібовицький
Євген Глібовицький
Експерт зі стратегій, керівник експертної компанії pro.mova, член Несторівської групи, член наглядової ради Суспільного мовлення
Журналістика - це був його спосіб служіння суспільству

Життєва позиція Георгія Ґонґадзе різко контрастувала із самоцентричними мотиваціями багатьох колег і в його, і в наступних поколіннях.

Це служіння, як його бачив Гія, не раз приводило його до скрути та серйозних конфліктів. Виклики штовхали його ставити все більш відданим, працювати над собою і відкривати для себе та своєї аудиторії нові формати.

Він починав на телебаченні, друкувався в пресі, з часом перейшов на радіо, аж доки не створив "Украінську Правду" - перше велике українське онлайн-медіа”.

Він любив говорити: “У нас усе життя попереду!?” - і ми йому вірили Георгій Ґонґазде
Олена Притула
Олена Притула
Журналістка, співзасновниця і власниця видання “Українська правда”
Він любив говорити: “У нас усе життя попереду!?” - і ми йому вірили Георгій Ґонґазде

“Він народився 21 травня 1969 року в Тбілісі, а став героєм України. Не тому, що його нагородили тому, що його ім’я змінило цю країну. Його ім’я - Георгій Ґонґадзе. І йому завжди буде 31 рік.

Гія любив життя. Часто повторював: “Ми переможемо!" Допускав помилки. Прагнув змінити світ. І бажання це було настільки велике, що смерть його стала тією останньою краплею, після якої стара система пішла тріщинами і в решті-решт розсипалася в порох.

У ньому завжди вражало дитяче, але не наївне сприйняття життя - радісне і максималістське.

Його вирізняло неприховане почуття особистої свободи, яке не дозволяло йому жити інакше, ніж він жив. Він не міг жити так, як усі, - терпіти й думати, що від тебе нічого не залежить.

Гія завжди намагався змінити середовище, в якому він жив.

Часто з гіркотою визнавав, що зрушення мізерно малі, що народ, як і раніше, обирає злодії, в депутати - представники народу - не мають почуття власної гідності. Він не спускав своїм колегам, але робив це незлобливо, не образливо.

Коли його не стало, журналісти, мабуть, уперше чітко зрозуміли, що писати в Україні небезпечно. А українці із шоком усвідомили, що їхній президент може бути замішаний в убивстві журналіста".

Лариса Денисенко
Лариса Денисенко
Журналістка, письменниця, правозахисниця
Не ідеальна людина,
а ідейний ідеаліст, котрому за ідею править правда.

“Георгій і прагнув висвітлювати незручну правду, не займався ретушуванням чи фотошопом текстів.

Його правда, як, зрештою, і "Українська Правда" були ширшими за журналістику явищами”.