Український журналіст. Георгій Ґонґадзе народився 21 травня 1969 р. у Тбілісі.
Дитинство та юність Георгій (для друзів та рідних – Гія) провів у Грузії, щороку відвідуючи Львів, де проживала родина матері Олександри.
Георгій був активною дитиною, художником, спортсменом, молодіжним чемпіоном Грузії з бігу на короткі дистанції. Після школи він вступив до Інституту міжнародних відносин.
1989 р. його забрали на строкову військову службу і відправили в Таджикистан на кордон з Афганістаном. Там він отримав контузію під час супроводження виходу радянських військ з Афганістану.
Повернувшись після завершення служби, Георгій продовжує навчання. У столиці Грузії починаються протести за незалежність.
Гія, як і його батько Руслан Ґонґадзе – грузинський кінорежисер та голова руху “Народний Фронт. Вільна Грузія”, – поринув у суспільно-політичну роботу.
На прохання батька Георгій очолив інформаційний відділ партії. Як представник Грузії він їздить країнами колишнього Радянського Союзу, щоби підтримати незалежні рухи в Литви, Латвії, України.
На початку 90-х Георгій переїжджає на батьківщину матері до Львова, де продовжує навчання на факультеті іноземних мов Львівського національного університету ім. І. Франка. Тут він одразу вливається в активне громадсько-політичне життя міста.
Наприкінці 1991 р. у Тбілісі починається повстання проти першого президента незалежної Грузії Звіада Гамсахурдії. Батько Георгія, депутат Парламенту Грузії, був в опозиції до президента, за що потрапив у списки “ворогів народу”.
Георгій вирішив повернутися до Тбілісі, щоб підтримати батька. Він приєднується до повстання як медбрат, але згодом бере в руки камеру. В результаті на світ народжується його перший документальний фільм “Біль землі моєї”.
Пізніше як журналіст Георгій працював під час Грузинсько-Російської війни в Абхазії, де отримав важке осколкове поранення.
Повернувшись до Львова, Георгій разом із майбутньою дружиною Мирославою завершив зйомки ще однієї документальної стрічки “Тіні війни” та продовжив співпрацювати з газетою “Пост-Поступ”. Тут Георгій та Мирослава з колегами створили телестудію "Центр Європи”.
1995 р. Георгій з дружиною переїжджають до Києва для роботи на "ММЦ-Інтерньюз". Георгій стає ведучим програми економічної аналітики “Параграф” та авторської програми політичної аналітики “Вікна-Плюс”.
1997 р. він створив “Центр журналістських розслідувань”, також співпрацював з радіо "Континент", де вів свою авторську програму.
У квітні 2000 р. Георгій Ґонґадзе заснував інтернет-видання “Українська правда”.
Для української журналістики на той час це був революційний крок. Видання, серед іншого, публікує і резонансні матеріали про тодішнього президента Украъни та його оточення.
16 вересня 2000 р. Георгій зник.
2 листопада його обезголовлене тіло знайшли у Таращанському лісі неподалiк від Києва.
Його вбивство і можлива причетність до нього президента Леоніда Кучми спровокували протести, які переросли у рух “Україна без Кучми”.
Саме ці події стали предтечею Помаранчевої революції.
Після 18 років розслідування та судових процесів у вбивстві Георгія Ґонґадзе покарані четверо виконавців – працівників Міністерства внутрішніх справ України.
Замовники вбивства Георгія досі не понесли покарання.
Георгій Ґонґадзе похований у Києві 22 березня 2016 р.