Марʼян Кушнір став номінантом Премії імені Георгія Ґонґадзе. Під час Церемонії він говорив про ціну часу на війні: про три хвилини, яких може не вистачити для порятунку, і про три хвилини, які журналісти повертають майбутньому, документуючи російські злочини.
До вашої уваги повний виступ Марʼяна у текстовому форматі:
Вітаю і дякую за можливість бути тут — серед цієї почесної компанії і в колі таких почесних номінантів Премії імені Георгія Ґонґадзе. Насправді організатори напередодні попросили мене вкластися у три хвилини. І я зараз увімкну секундомір, щоб усе було чесно. І ці три хвилини я у вас вкраду.
За три хвилини можна подивитися середньостатистичний сюжет на телебаченні.
Російська балістична ракета "Іскандер" долітає до Києва за 3–4 хвилини. Ракета "Кинджал" — за трохи більше ніж три хвилини. Балістична ракета з Криму — майже за три хвилини.
За три хвилини людина може втратити критично багато крові — і це стане загрозою для її життя.
За три хвилини після удару безпілотника по пасажирському вагону може настати критичне задимлення. За три хвилини після влучання дрона у квартиру чи будинок дим може стати смертельним: людина втрачає свідомість і може загинути.
Наразі немає точної статистики, скількох людей Росія вбила за роки повномасштабної війни. Але це десятки тисяч тих, кому забракло трьох хвилин, аби вижити.
Здавалося б, Росія вкрала в нас час. Але це не так. Не зовсім так.
Допоки я і мої колеги документуємо війну, обстріли, вдалі й невдалі операції СБУ, деокупацію, історії людей на війні й поза війною, історії суспільства у війні й поза нею — ми виграємо час для майбутнього.
У наших фотографіях, відео і текстах — свідчення для майбутнього.
Я щиро вірю, що, документуючи історію крізь час, ми зможемо не допустити майбутніх воєн, у яких знову комусь забракне трьох хвилин.
Що б там не було, я обов’язково продовжу показувати війну. Допоки вона не закінчиться. Якщо, звісно, мені не забракне цих декількох хвилин — як забракло понад сотні українських, і не тільки українських, журналістів, яких убила Росія.
Ну і ще останні 30 секунд я у вас вкраду.
Я щиро вдячний усім дотичним за честь бути тут, на цій сцені, і бути номінованим. Але ще більше я вдячний сотням журналістів, які сьогодні — щодня і щогодини — працюють на фронті й висвітлюють війну, аби показати всьому світу те, що в нас коїться.
Але найбільше, мабуть, я вдячний тим, хто ціною власного життя зараз і повсякдень дарує нам ці три хвилини життя. Дякую!
Відео промови: https://youtu.be/cOsS2ypQnzo?si=ijACg167LeBgsy4P
Ми самі не любимо спам. Тільки найцікавіше!
