Під час Тижня пам’яті Георгія Ґонґадзе і проєкту "Професійні діалоги" у кампусі Маріупольського державного університету відбулася зустріч з головною редакторкою та співзасновницею The Kyiv Independent, фіналісткою Премії Ґонґадзе 2024 та 2025 років Ольгою Руденко.
Тема заходу — "Як розповідати про Україну світові так, щоб світ чув: досвід найбільшого українського англомовного медіа The Kyiv Independent". Під час розмови йшлося, з-поміж іншого, про появу видання, його джерела фінансування, правила і підбір команди, а також про особливості роботи з іноземною аудиторією.
Повний запис зустрічі доступний за посиланням.
Організаційний партнер зустрічі — Маріупольський державний університет.
Як з'явився The Kyiv Independent та хто за нього платить?
Ольга Руденко розпочала дискусію з короткої історії The Kyiv Independent, зокрема того, як команда за лічені дні зуміла створити нове медіа. "Після кількох розмов з власником, коли стало зрозуміло, що він не передумає, що він точно не хоче більше гратися у незалежну журналістику, перед нами постав вибір: чи ми зараз розбігаємося по інших роботах чи ми щось пробуємо робити. Оскільки ми були молоді, амбітні і дурні, вирішили, що без грошей тощо зможемо зробити своє медіа. Слава Богу, що ми такі були. І вже через три дні заснували The Kyiv Independent", — сказала вона.
За словами головної редакторки, у команди, яка тоді складалася з 18 людей, було кілька тисяч доларів на краудфандингу і сім тисяч доларів на місячній підписці через Patreon. Згодом вони виграли два гранти на перший рік від американських і європейських організацій, які підтримують незалежні медіа.
"Через три місяці відбулося повномасштабне вторгнення і як життя змінилося назавжди, так і наша робота змінилася дуже сильно. Якщо до цього ми були маленьким ньюзрумом і намагалися якось пробитися, бо про нас ніхто не знав, — це дуже важко, коли запускаєте медіа, вас не знає Google, коли шукають новину про Україну, то ви не вилітаєте там, — то на початку повномасштабного вторгнення ми раптом виросли до головного місцевого медіа з України. Тому що ми писали англійською, у нас була місцева команда, нам дуже додавало довіри, що це саме переважно українська команда. І ця комбінація — українське, локальне, англомовне медіа, яке дуже швидко повідомляє, що відбувається в Україні під час повномасштабного вторгнення, дала нам такий буст уваги", — розповіла Ольга Руденко.
Вона зазначила, що команда змогла використати цей імпульс для розвитку та побудови сталого медіа. "Зараз у нас приблизно 80 людей, з них 40 — журналісти, редактори і всі, хто створює контент. У нас мільйон читачів щомісяця, найбільше (42%) зі США, далі йде Великобританія, Канада, Австралія, мікс з України, Німеччини, Швеції, Нідерландів і Південної Африки", — поділилася Ольга Руденко, додавши, що 70% фінансування The Kyiv Independent покривають читачі — 21 тисяча членів спільноти щомісячно дає від п’яти доларів.
Єдиний продукт видання, який існує українською мовою, — це документальні фільми-розслідування воєнних злочинів Росії, які команда знімає з 2023 року. "Якщо всередині 2022 року ми писали матеріал про якийсь приліт, де родина загинула, такий репортаж-розмову з людьми, які втратили близьких, то це дуже сильно зачіпало західну аудиторію. Їм це боліло, їх це шокувало. Та на кінець 2022 року стало зрозуміло, що це вже не працює, людям це «проїлося». І ми почали думати над новими форматами, як ми можемо доносити інформацію про війну, злочини Росії так, щоб це не було якимось заголовком, який люди побачать, пройдуть і це не залишиться з ними. І так з’явилася ідея запустити роботу над документальними фільмами", — розповіла Ольга Руденко.
За словами головної редакторки, видання живе за правилом, що The Kyiv Independent — це чесне медіа про Україну, а не її піар-агенція. "Коли ти робиш медіа на міжнародну аудиторію в Україні під час великої війни, коли дуже сильно залежиш від підтримки тих самих людей, для яких ми пишемо, є дуже очевидний вибір — можна стати пропагандою. Можна стати медіа, яке розповідає тільки хороші історії, яке робить все, щоб про Україну думали якнайкраще. А можна розповідати чесно, і про проблеми теж. І наш вибір зі самого початку був залишатися журналістами, розповідати чесно", — зазначила Ольга Руденко.
З її слів, такий вибір уперше постав через кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення, коли влітку 2022 року з’явилася інформація про проблеми в Інтернаціональному легіоні, зокрема йшлося про аб’юзивну поведінку з боку деяких командувачів.
"Поверніться ментально у літо 2022 року, де у цей період ще немає критичних матеріалів українських медіа про уряд. Перші матеріали про корупцію з’являться восени, приблизно до вересня був негласний суспільний договір, медіа писали лише про Росію. І ось уявіть, що перед вами стоїть вибір влітку 2022 року випустити матеріал про те, що щось не так не те що в уряді, а у Збройних силах. Ми опублікували його, а потім ще кілька і досі робимо критичні матеріали. Завдяки цьому ми маємо унікальну довіру нашої аудиторії, люди знають, що ми не є пропагандою, що ми не розповідаємо лише хороші історії", — сказала Ольга Руденко.
Про кадри, інформаційний вплив і особливості західної аудиторії
Одне із запитань аудиторії стосувалося емоційно найважчих матеріалів. Ольга Руденко поділилася, що її особливо зачіпають історії літніх людей. "Я пам’ятаю один момент, коли у процесі редагування матеріалу я трішки «поламалась». Минулого року ми робили текст про те, як російські військові страчують українських військовополонених, — те, чого вони не мають робити по будь-яких правилах ведення війни. І там згадувався випадок — це було відео, яке ходило у Телеграм-каналах, його виклали самі російські військові — як українському військовополоненому відрізають голову. І коли я редагувала цей текст, мені треба було подивитися це відео: була незрозуміла деталь в описі і мені потрібно було з’ясувати її. Чомусь саме це відео — це єдиний раз, коли мені довелося закрити ноут, подихати трішки перед тим, як повернутися до цього", — сказала вона.
Інше запитання порушувало питання підбору кадрів для The Kyiv Independent. За словами Ольги Руденко, цей процес дається важко. "Якщо ми говоримо про журналістів, то ми конкуруємо умовно з The New York Times за людей. Як ви можете здогадуватися, вони можуть запропонувати дещо кращі умови. А якщо говорити за інші спеціальності, нежурналістські, то часто ми шукаємо людей на такі спеціальності, яких ще не існує в Україні. Ось ми, наприклад, шукали Head of membership — людину, яка буде головою нашої спільноти, що буде її розвивати. В Україні немає такої посади ніде. Її зараз створюють різні медіа, але людину з досвідом знайти неможливо", — зазначила вона.
Головна редакторка також додала, що часто потреби закривають завдяки консультантам за кордоном. "У нас є людина, яка, наприклад, працює з нами як консультант — британець, який займається спільнотою і дистрибуцією, і він робить це part-time для нас. У нас є хороше партнерство з The Guardian, яких ми просимо дати поспілкуватися з людиною, наприклад, по розвитку спільноти, по ньоюзлетерах, з редактором певного відділу, і вони влаштовують нам ці онлайн-зустрічі", — зазначила вона.
Під час зустрічі спікерку також запитували про оцінку інформаційного впливу The Kyiv Independent і зміну сприйняття України завдяки публікаціям видання. "З того, що ми можемо порахувати, ми рахуємо аудиторію на всіх платформах, цитування в українських та закордонних медіа. Помічаємо, коли на нас посилається хтось важливий. Наприклад, Кіт Келлог, який в адміністрації Дональда Трампа є спецпредставником по Україні та Росії, регулярно нас ретвітить. Зі свідчень людей знаємо, що нас багато читають у Вашингтоні та Брюсселі", — сказала Ольга Руденко.
У відповідь на запитання про свободу слова, головна редакторка заявила, що ніхто з команди не займається самоцензурою і не планує цього робити. "Єдині обмеження, які ми виконуємо, це обмеження, яке наклав Генштаб на початку вторгнення про деталі, що не можна поширювати у ЗМІ. Наприклад, конкретне місце розташування підрозділів, конкретна кількість зброї тощо. Це об’єктивні правила, які можна виконувати і це не завдає ніякої шкоди інформації, яку ми поширюємо. Інша справа, що у нас воєнна цензура дуже гнучка в інтерпретації. І, працюючи журналістом в Україні, в якийсь момент ви 100% стикаєтесь з якимось чиновником, пресофіцером, який вимагає щось не писати, зняти якусь статтю, бо це загрожує національній безпеці", — зазначила Ольга Руденко.
Ще одне запитання стосувалося відмінностей роботи на українську та іноземну аудиторію. Спікерка пояснила, що цікавим аспектом у The Kyiv Independent є те, що команда пояснює людям з-за кордону не лише Україну, а й Росію. "На жаль, у значної частини людей у Західній Європі та США є певне захоплення Росією, російською культурою тощо. І треба якось це все розвінчувати, пояснювати. Треба пояснювати, що це не війна Путіна — це найбільший міф, з яким ми працюємо. Я думаю, ми дуже багато робимо для того, щоб його зруйнувати. Ще у російську опозицію вірять, люди вірять у казки. І ми пояснюємо, що це війна Росії й росіян, не Путіна одного. Не він сідає у літак і відправляє ракети на наші міста", — сказала Ольга Руденко.
Вона також додала, що десятиліттями західна аудиторія дізнавалася про події в Україні через московських кореспондентів. "Усі великі медіа мали бюро у Москві і вони також писали про Україну. Тобто журналіст, який живе у Москві багато років, їде в Україну на тиждень, збирає матеріал, пише пару статей і відправляє. Це означає, що про Україну завжди писали з московською лінзою. Це завжди були люди, які говорили російською мовою, які варилися у Москві у певному колі. Одна з наших місій — нарешті розповідати Заходу про Росію через українську лінзу", — підкреслила Ольга Руденко.
Тиждень пам’яті реалізований за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Taiwan Foundation for Democracy. Інформаційні партнери події: Український ПЕН, "Українська правда", родина Георгія Ґонґадзе, Києво-Могилянська бізнес-школа, Інститут масової інформації, 5 канал, "Суспільне", "Радіо Свобода", "Детектор медіа", Центр прав людини ZMINA, Lviv Media Forum.
Премія Ґонґадзе заснована у 2019 році Українським ПЕН, родиною Георгія Ґонґадзе, виданням "Українська правда", Києво-Могилянською бізнес-школою та її випускниками.
Сталість і розвиток Премії Ґонґадзе відбувається завдяки підтримці меценатів і меценаток. Меценатами є виключно випускники Києво-Могилянської бізнес-школи, які підтримують цінності Премії та прагнуть змінювати українське суспільство через якісну професійну журналістику.
Ми самі не любимо спам. Тільки найцікавіше!
