У межах Тижня пам’яті Георгія Ґонґадзе і проєкту "Професійні діалоги" у Києво-Могилянській бізнес-школі відбулася зустріч з громадською діячкою, журналісткою та експерткою з міжнародної політики, членкинею Наглядової ради Українського інституту, старшою радницею з питань України Інституту державної ефективності, мозкового центру у Вашингтоні Мирославою Ґонґадзе.
Тема заходу звучала як "Свобода, правда і відповідальність: 25 років після вбивства Георгія Ґонґадзе — що це означає для української демократії сьогодні". Розмова стосувалася, зокрема, українського громадянського суспільства, сучасних викликів журналістики, а також особистого проживання вбивства Георгія Ґонґадзе та пошуку справедливості.
Повний запис зустрічі доступний за посиланням.
Організаційні партнери заходу — Києво-Могилянська бізнес-школа, Національний університет "Києво-Могилянська академія".
Як убивство Георгія Ґонґадзе запустило ланцюжок суспільних змін
Мирослава Ґонґадзе пригадала часи створення "Української правди" і бажання Георгія Ґонґадзе донести до суспільства те, що відбувалося довкола. "Люди втомлені, безгрошів’я, важке життя. І насправді люди мало уваги приділяли тому, що саме вони є носіями демократії і що саме вони вирішують, хто ними керує. І на такі поокремі випадки вбивств якихось політиків чи випадкових актів смерті журналістів — на це не звертали уваги, тому що коли щось таке ставалося, ніхто не розслідував і не оприлюднював інформацію про те, що сталося. А якщо навіть хтось бажав це робити, воно приховувалося, замовчувалося і суспільство про це просто не знало", — сказала вона.
За словами журналістки, саме під час акцій протесту після зникнення Георгія Ґонґадзе вдалося підняти суспільну хвилю пошуку справедливості і прецеденту. "Через півтора місяці у Таращі якісь селяни знайшли тіло. І потім почався дуже складний тривалий процес пошуку чи намагання заставити правоохоронні органи провести експертизу ДНК, заставити визнати мене і матір Георгія потерпілими. І цю історію можна продовжувати 21 рік далі. Але цей етап завершимо «плівками» чи записами у кабінеті президента, тому що вже у листопаді того року у парламенті були оголошені записи, на яких президент країни дає доручення своєму міністру внутрішніх справ «щось зробити» з Георгієм Ґонґадзе", — пригадала вона.
На думку Мирослави Ґонґадзе, Революція Гідності не була б можливою без того, що відбулося у 2000 році. "Після наших протестів, після протестів «Україна без Кучми» почався рух «Стоп цензурі журналістів». Потім розпочалися суспільні протести, відбулася Помаранчева революція з ім’ям Георгія і з вимогою справедливості на прапорах. Але, на жаль, керівництво, яке прийшло до влади, не змогло зреалізувати своїх обіцянок. І далі незреалізована справедливість призвела до того, що люди знову захотіли «сильної руки» і проголосували за президента Януковича", — зазначила журналістка.
Далі аудиторія ставила запитання спікерці. Одне з них стосувалося особистого проживання вбивства Георгія Ґонґадзе. "Я працювала як журналіст, юрист і була керівником великого телевізійного каналу у той час, але водночас мені було завжди зручно бути збоку, ніби не на передовій. На передовій був завжди Георгій. І коли це сталося з ним, я зрозуміла, що доведеться виходити на передову. Мені були некомфортні публічні речі, але прийшов час, коли я вимушена була це зробити. У мене ніби вселився його дух, коли я розумію, що мушу говорити за двох, що мушу це робити. І це змінило мене", — сказала Мирослава Ґонґадзе, додавши, що вона також після вбивства чоловіка стала сміливішою та більш відважною.
"Обставини завжди тебе змінюють і під силою кризи та обставин проявляється характер. І зараз точно я можу сказати, що так, я сильна. Ти ніколи не знаєш, наскільки ти сильний, поки тобі не доведеться пережити найстрашніше. Характер людини проявляється саме у критичний момент. Дружба проявляється у критичні моменти. І так, як ти поведешся у критичний момент, дуже багато говорить про тебе і про перспективу твого майбутнього", — зазначила Мирослава Ґонґадзе.
Про виклики громадянського суспільства і журналістики
Ще одне питання стосувалося українського громадянського суспільства. "Я вважаю, що сьогодні громадянське суспільство в Україні — це, можливо, одна з головних базових основ того, що Україна нині вистояла. Громадянське суспільство, яке не мовчить, громадянське суспільство, яке у величезній кількості випадків замінює собою інституції, які не працюють. Ще 10 років тому, коли я розповідала у Вашингтоні історію про волонтерство, люди не розуміли, що таке волонтери в Україні. Як можна працювати безкоштовно, казали мені. Зараз суспільство зовсім інше. Волонтерство, особисте лідерство, відповідальність — усе це з’явилося", — зауважила Мирослава Ґонґадзе.
Також одна з відвідувачок заходу попросила журналістку поділитися порадами для молодих людей, як розвивати Україну і не наступити на ті самі граблі, що і попередні покоління.
"Ви відповідальні за власні вчинки і кроки. Ви не можете контролювати все, що відбувається навколо. Якщо ви маєте якусь потугу лідерства, ви можете об’єднувати навколо себе людей. Якщо маєте якусь ідею, як зробити ту чи іншу річ краще, — просто треба це робити, і робити це відповідально. Рано чи пізно, якщо ви є тим, хто відчуває на собі потенціал лідерства і змін, за вами потягнуться люди. І ви будете творити нову невеличку групу, яка може розростатися. Головне, щоб ви вірили у те, що робите. Бажали цієї зміни і мали плани змінити. Дивіться на моменти, які вас зачіпають найбільше", — сказала Мирослава Ґонґадзе.
Одне зі запитань стосувалося основних викликів перед журналістами у сучасних умовах. "Що сталося за останні 20 років чи трошки менше з медіа? Традиційні медіа відмирають. Але яку роль вони відігравали? Для того, щоб ухвалювати правильні рішення, нам необхідні факти. Ми мусимо їх проаналізувати і визначитися. Коли люди мають дуже багато інформації, вони не можуть визначити, що є правдою, а що — неправдою, то не можуть ухвалити правильного рішення. Вони піддаються впливам різного роду, фальсифікаціям, пропаганді. І тоді вони йдуть на виборчу дільницю і вибирають з того хаосу, який у них є в голові. Так ось, традиційні медіа мали цю структуру певного відсіювання", — зауважила Мирослава Ґонґадзе.
Справа Георгія Ґонґадзе: про замовників та міжнародну реакцію
Також спікерку запитали про те, чому, на її погляд, система здала виконавців вбивства Георгія Ґонґадзе. "Думаю, що система була вимушена когось здати. Була революція, суспільству пообіцяли, що вони виконають зобов’язання розслідувати справу Ґонґадзе. І люди, які брали участь в «Україна без Кучми» — а тоді це був Луценко, який потім став міністром внутрішніх справ — саме він і ще декілька людей насправді, прийшовши в органи внутрішніх справ, викопали цю історію зразу. І тоді троє міліціонерів здали одне одного. Потім генерал Пукач втік. Були люди, які були причетні до цього процесу, які так само померли за незрозумілих обставин, ті, які мали якусь дотичність і докази. Тобто система знищила частину тих, хто був причетний, а частину — покарала. Але залишила непокараними замовників", — зазначила журналістка.
Мирославу Ґонґадзе запитували і про реакцію міжнародної спільноти. Вона зауважила, що першими про зникнення журналіста повідомила польська Gazeta Wyborcza.
"Увага західних медіа до цієї справи була надзвичайна. Паралельно з роботою, дітьми, правоохороними органами, мені доводилося працювати з іноземними журналістами по чотири-п’ять інтерв'ю на день. Журналісти приїжджали з усіх усюд, переважна більшість цих людей мала корпункти у Москві. Вони приїжджали до Києва, щоб висвітлювати цю історію. Більше це ставалося тоді, коли з’явилися записи, почалися протести, «Україна без Кучми». Але увага була надзвичайна", — сказала вона, додавши, що були долучені також і міжнародні організації, зокрема ОБСЄ, "Репортери без кордонів", Комітет із захисту журналістів.
Журналістку також запитали, чи прочитаємо, на її думку, ми колись публікації у медіа, що замовники вбивства Георгія Ґонґадзе знайдені. "Я думаю, що суспільний осуд і суспільний вирок — це так само вирок. Він не правоохоронний, але так само важливий. Для публічних людей рівня президентів важливо увійти в історію і те, як ці люди увійшли в історію — дуже важливо. Я, можливо, не отримаю остаточного вироку, правосуддя. Але я думаю, що результат нашої боротьби і зміни суспільства вже набагато вагоміший навіть за це. Мені боляче це казати, але те, що відбулася така серйозна трансформація суспільства — для мене це дуже важливо", — поділилася вона.
Тиждень пам’яті реалізований за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Taiwan Foundation for Democracy. Інформаційні партнери події: Український ПЕН, "Українська правда", родина Георгія Ґонґадзе, Києво-Могилянська бізнес-школа, Інститут масової інформації, 5 канал, "Суспільне", "Радіо Свобода", "Детектор медіа", Центр прав людини ZMINA, Lviv Media Forum.
Премія Ґонґадзе заснована у 2019 році Українським ПЕН, родиною Георгія Ґонґадзе, виданням "Українська правда", Києво-Могилянською бізнес-школою та її випускниками.
Сталість і розвиток Премії Ґонґадзе відбувається завдяки підтримці меценатів і меценаток. Меценатами є виключно випускники Києво-Могилянської бізнес-школи, які підтримують цінності Премії та прагнуть змінювати українське суспільство через якісну професійну журналістику.
Ми самі не любимо спам. Тільки найцікавіше!
