Чому бізнесу важливо впливати на розвиток журналістики? Що відрізняє меценатів, які готові інвестувати у мистецькі проєкти? Про це ми поговорили з Мариною Масловою, випускницею Executive MBA kmbs та меценаткою Премії Георгія Ґонґадзе.
Павло Білодід: Якими проєктами ти зараз займаєшся?
Марина Маслова: По-перше, я стала співзасновницей проєкту Sustainability Room – середовища для навчання, партнерства та досліджень у сфері сталого розвитку. Ми не займаємося інструментальною освітою (цього і так вже достатньо на ринку), нам цікавий сталий розвиток як зміна мислення, зміна підходів до того, навіщо ми маємо це робити. Я щойно повернулась зі Стокгольму, де разом з Наталкою Гордійчук, моєю партнеркою й випускницею kmbs, представляли наш проект міжнародній бізнес-спільноті.
По-друге, я долучилася до Ukrainian Food Valley, неприбуткової інституції, в якості члена команди в ролі стратега, яка має на меті розвивати сталу агропродовольчу екосистему України. Це дуже цікавий практичний кейс, з двох причин. Долина заснована випускниками kmbs, досить молода – в січні буде три роки. Й це приклад, коли випускники рухаються далі, школа їх об’єднала, дала поштовх до великих справ і кожен з них власні цінності та таланти реалізовує тепер через спільні проекти.
Друга причина, ми в Долині будуємо бізнес-екосистему! Якщо казати що саме ми робимо, то ми вперше зібрали всіх гравців екосистеми, разом описали їхні потреби, те, що вони можуть зробити самі для себе, яку цінність створюють для клієнтів, чого їм не вистачає. Цікаве спостереження: під час однієї з ітерацій, а саме стратегічна сесія з радником президента із земельних питань Романом Лещенком, з’ясувалось, що ОТГ є важливою складовою екосистеми, яку спочатку ми не побачили.
Вже зрозуміло, що цей проект матиме вплив на зміну агропродовольчої екосистеми України.
По-третє, але не останнє, я займаюсь менторством, коучинґом та проведенням стратегічних сесій для власників та їхніх команд – це моя персональна місія, наприклад, стратегічні сесії премії Гонгадзе. Я мислю як стратег, бачу велику картинку й розумію, як розкрити ідею власника та додати потенціал команді.
П.Б.: Якою була твоя мотивація, щоб піти навчатися до бізнес-школи?
М.М.: Приблизно кожні сім років я кардинально змінювала напрямок бізнесу, яким займалась. Черговий виток припав на 2011-2012 роки. Я розуміла, що потребую інструменту для подальшого розвитку, що сама вже не впораюсь. Почала обирати між різними бізнес-школами, між Європою й Україною. Логіка kmbs на той час збігалася з моїми очікуваннями.
П.Б.: Чи виправдались ваші очікування від kmbs?
М.М.: Так. У мене пришвидшився розвиток, і тепер я проходжу кардинальні зміни максимум кожні 3-4 роки. Випускники, ті з ким я спілкуюсь, вдячні школі як інституції, за те, що вона для них зробила. Але наразі я знову потребую навчання. Скоріше за все, це вже буде міжнародна школа, оскільки kmbs – це все ж таки нішева українська інституція. Зазначу, що диплом МВА kmbs акцептується у європейській спільноті, цього року мені довелось проходити таку процедуру задля подальшого навчання.
П.Б.: Чому ви вирішили долучитися до створення премії Георгія Ґонґадзе?
М.М.: У концепції сталого розвитку йдеться про те, що ми маємо думати про «сьоме покоління». І я долучилась, перш за все, через масштаб особистості Георгія. Аби не втратити цей феномен особистості, щоб дати поштовх для розвитку наступних поколінь. При цьому не ідеалізувати людину, але передати її цінності. Не просто згадувати про Георгія, а продовжити його справу. Молоді журналісти вже сприймають його як легенду. До такого проєкту варто долучитись, адже така можливість буває, може, раз у житті.
П.Б.: Хто такий меценат, на вашу думку?
М.М.: Меценацтво це про візійність і віру в те, що ти можеш і здатен зробити щось важливе. Меценатство – це не про те, що в тебе є зайві гроші, а про те, що ти бачиш себе не тільки у своєму бізнесі, а й у ролі громадянина, учасника спільноти.
П.Б.: Якою повинна стати премія в майбутньому?
М.М.: Мені здається, що Премія могла б об’єднати навколо себе цілу екосистему: навчання, дослідження, публікації і все, що стосується Георгія. Головне питання – як зробити цю модель сталою. У нашій державі поки немає законодавчо закріплених механізмів для цього. Проте якщо ми це зробимо, то премія Гонгадзе стане бенчмарком для інших премій. Зрештою, премія Ґонґадзе може бути інструментом для зміни середовища й спільноти.
П.Б.: Який стосунок має розвиток журналістики до бізнесу (адже меценати премії – підприємці)?
М.М.: На мою особисту думку, вміння відрізняти пропаганду та робити усвідомлений вибір – спроможність що необхідна кожному. А для розвитку цього вміння потрібні люди, які будуть фахово подавати факти. Тому журналістика дуже важлива для суспільства.
Сталий розвиток означає, що ти можеш розвиватись тільки тоді, коли розвиваєш спільноту й не шкодиш середовищу. І якщо ти розумієш, що успішність бізнесу вимірюється не тільки грошима, то участь у подібних проєктах стає чимось природним.
П.Б.: Що саме у навчанні так сильно змінює мислення?
М.М.: Перш за все, це системне мислення та гуманітарна, філософська складова. Завдяки цьому ти починаєш все бачити по-іншому, виходиш на новий рівень розуміння речей. Звичайно, ти й до цього мав доступ до усіх ресурсів та новин, знав, що відбувається у світі, які існують тренди. Але після навчання обсяг думок стає зовсім іншим. До речі, наша група кожної п’ятниці збиралась, щоб обговорювати філософські теми.
Втім, випускникам вже недостатньо просто займатись бізнесом, ми можемо спостерігати що випускники kmbs започатковують вибухову кількість проектів, що змінюють країну. Премія Георгія Ґонґадзе – один з потужних прикладів цього.
Ми самі не любимо спам. Тільки найцікавіше!
