У межах проєкту "Професійні діалоги" у Чернівцях відбулася зустріч з фіналісткою Премії Ґонґадзе 2021 року Марічкою Паплаускайте – редакторкою, письменницею, амбасадоркою жанру літературного репортажу в Україні, співзасновницею групи видань The Ukrainians Media та шеф-редакторкою друкованого журналу Reporters.
Зустріч була присвячена темі "Реальність як сюжет: робота з чутливими темами у текстових історіях". Марічка Паплаускайте поділилася своїм досвідом роботи з чутливими темами та порадами для написання якісних репортажів.
Організаційний партнер події – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.
Захід реалізовано за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Taiwan Foundation for Democracy.
У центрі історії – людина
Марічка радить під час роботи над історією у жанрі літературного репортажу багато спілкуватися з героями та спостерігати. Однак, важливо використовувати лише факти, нічого не вигадуючи.
"У центрі будь-якої історії має бути людина, якій ваші читачі, слухачі чи глядачі зможуть співчувати та на місце якої зможуть себе поставити. А тому й краще зрозуміти тему, про яку ви розповідаєте", – додала письменниця.
Марічка Паплаускайте також зауважила, що лише поверхневої історії недостатньо, адже у хорошій історії має бути конфлікт, драматургія та внутрішній світ людини. Відтак, журналіст має не лише переповісти події, а й зрозуміти, що у цей момент людина відчувала та як вона змінювалася під впливом цих подій.
Журналістка радить використовувати режисерський прийом, який передбачає наявність у сюжеті героя, виклику та змін, які пережив герой. Завдяки цьому через репортаж можна прослідкувати, як на людину вплинули події, про які йшлося.
Водночас, важливо чітко визначити мету та ідею тексту та розуміти, навіщо медіа хоче розповісти цю історію. Автор також має щиро цікавитися темою та бути небайдужим до неї.
Однієї зустрічі для репортажу замало
За словами спікерки, репортаж – це дуже повільний жанр. Відтак, однієї зустрічі недостатньо для створення глибокої історії та побудови довіри між автором та героєм матеріалу. У цьому контексті важливо перед наступною зустріччю опрацювати увесь матеріал з попередньої, щоб розуміти, чого не вистачає для доповнення чи завершення історії.
"Однієї розмови ніколи не досить. Вам важливо подружитися з героями вашого тексту та слухати більше, ніж говорити. Ви також не можете вимагати від людини, щоб вона вам розкрилася, якщо ви самі не готові розкритися у відповідь. Адже щирість потребує щирості", – зауважила Марічка Паплаускайте.
Шеф-редакторка Reporters також розповіла, що під час написання історії важливо питати героя та слухати його, а для більшого зв'язку – спитати про найтепліший спогад з дитинства. Тоді герой почне ділитися спогадами та більш глибокими думками. І з цих спогадів журналіст зможе виділити ключові – вони й стануть частиною репортажу.
Вона також порадила за можливості та доречності зустрічатися з героями репортажу у місці, яке пов’язане з темою чи історією, про яку йтиметься у репортажі.
Мистецтво репортажу: композиція та наявність конфлікту
За словами Марічки Паплаускайте, під час написання репортажу журналістові допомагає кінематографічне мислення та відтворення у власній уяві сцен, які він описує. А для полегшення процесу побудови композиції історії вона пропонує розібрати усе почуте від героя на окремі сцени та потім скласти їх як пазл. Це допоможе вибудувати структуру репортажу та відкинути зайву частину історії.
Крім того, журналіст не повинен забувати про конфлікт та інтригу у тексті, щоб його було цікаво читати.
"Важливо знайти образ, метафору, бо так працює художній текст. Ви не можете про все говорити прямо, вам треба говорити через образи", – уточнила спікерка.
Не завдавати болю героям та аудиторії
Під час розмови репортажистка також наголосила, що журналіст має бути обачним у спілкуванні з героєм та піклуватися про те, щоб не завдати йому болю чи не травмувати повторно.
"З іншого боку, не варто також цього занадто боятися, якщо людина готова з вами говорити відверто. Ви маєте пояснити герою, для чого ви це робите та яка мета матеріалу", – зауважила Марічка Паплаускайте.
Вона також додала, що у цьому контексті медіа має думати й про читачів, адже хтось із них також може бути травмований історією, яку планують опублікувати. Для цього можна попереджати аудиторію дисклеймером та коротко описувати чутливі частини матеріалу, щоб їх можна було уникнути.
Поради наостанок
- Журналіст завжди повинен перевіряти факти, які він отримує від героя
- Важливо довіряти редактору
- Корисним досвідом для репортажиста буде робота у новинах, завдяки якій він навчиться оперативно обробляти інформацію
- Одним зі способів, який допомагає розвантажити свою психіку та відволіктися після роботи з важкою темою є заняття хобі
- Не жаліти себе. Створення репортажів вимагає значних зусиль, набуття досвіду та роботи над собою
Ми самі не любимо спам. Тільки найцікавіше!
