21 травня під час урочистої церемонії було оголошено ім'я цьогорічної лауреатки Премії імені Георгія Ґонґадзе — журналістки, телеведучої Мирослава Барчук.
Мирослава Барчук – журналістка, телеведуча. У професії з середини 1990-х років. Працювала на “5 каналі”, ТВі, “Еспресо”, була редакторкою журналу Welcome to Ukraine. Нині є ведучою суспільно-політичного токшоу “Зворотний відлік” на суспільному телеканалі UA: ПЕРШИЙ.
Наводимо повний текст промови володарки відзнаки.
"Я почну з того, що для мене ця премія — це найважливіше професійне визнання, яке тільки може бути. І з огляду на людину, чиє ім'я носить ця премія, і з огляду на лауреатів минулих років — Вахтанґа Кіпіані й Павла Казаріна. І з огляду на фіналістів цього року — Марічку Паплаускайте і Бориса Давиденка, працю яких я дуже шаную.
Ми познайомилися з Гією Ґонґадзе, коли, фактично, ще були підлітками. В нашу першу зустріч він витягнув з кишені пошарпаний синьо-жовтий прапор (це було після фестивалю «Червона рута» в 1989 році) і сказав: «Уявляєте, міліція в Чернівцях не посміла в мене цей прапор забрати, і це прорив, згадаєте мої слова — це була наша перемога».
Вже тоді я зрозуміла, наскільки це пристрасна людина, наскільки це максималістична людина, наскільки він не боїться пафосу. Він ніколи не боявся пафосу. І тоді, коли це було модно — наприкінці 1980-х, і потім, коли це стало немодно — наприкінці 1990-х. Він не боявся казати «моя рідна земля», «цінності, які я буду відстоювати до смерті». Він не боявся казати «я грузин, але я помру за цю державу» — Україну. Мене завжди вражала оця його пристрасть, навіть одержимість, я б сказала. В хорошому розумінні цього слова.
Повірте, я дуже часто в професії та в житті спираюсь на цю його одержимість, коли стикаюся з моральним нейтралітетом, нерозрізненням добра і зла в медіасередовищі або суспільстві. Чому я це кажу — тому, що мало в якій професії треба так часто робити моральний вибір, як в нашій. Морально-етичний вибір. Мало в якій професії можна так масштабно відстоювати право і справедливість, і навпаки — настільки масштабно ретранслювати брехню. Мало яка професія дає можливість створювати відчуття спільності, уявлення спільнот про себе, об’єднувати людей в цих спільнотах, створювати відчуття співпричетності, і навпаки — розколювати суспільство, отруювати свідомість мільйонів людей.
Тому сьогодні, в день народження Ґії, я хочу сказати в його стилі, в його риториці: є речі, які ми не маємо права і ніколи не повинні толерувати і миритися з ними: це безчестя, брехня, приниження людської гідності й ганьба. Ми не повинні миритися з цим ні за гроші, ні за славу, ні за те, щоб посидіти в кадрі. Тому наша власна позиція незримо творить у наших глядачів та слухачів відчуття їхнього залізобетонного права мати власну позицію, мати гідність і мати правду. Я ще раз дякую шановній Капітулі за довіру. Повірте, це для мене не лише велика честь, а й велике зобов’язання. Спасибі вам".
Нагадаємо, що цьогорічними фіналіст(к)ами Премії були також головний редактор “Ліга.net” Борис Давиденко і головна редакторка онлайн-журналу Reporters Марічка Паплаускайте.
Усього до довгого списку номінантів на здобуття Премії імені Георгія Ґонґадзе 2021 року ввійшли 18 українських журналістів і журналісток.
Премія імені Георгія Ґонґадзе – нагорода для незалежних журналістів, заснована 2019 року Українським ПЕН у партнерстві з Асоціацією випускників Києво-Могилянської Бізнес-Школи, Києво-Могилянською Бізнес-Школою та виданням “Українська правда”.
Церемонія оголошення лауреата Премії-2021 відбулась в Національному музеї Тараса шевченка за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.
Інформаційні партнери Премії: Радіо Свобода, Детектор медіа, “Інтерньюз-Україна”, Інститут масової інформації, Reporters., Na chasi, Mind.ua.
Фото: Валентина Науменко
Ми самі не любимо спам. Тільки найцікавіше!
