25 років тому трагічно загинув Георгій Ґонґадзе — журналіст, який став символом боротьби за правду, свободу і гідність. Його життя було коротким, але його голос досі звучить. У своїх словах він залишив нам заповіт: бути чесними, відважними та відповідальними за майбутнє країни. Сьогодні його думки звучать не менш актуально, ніж у кінці 1990-х — на початку 2000-х років.
До роковин команда Премії імені Георгія Ґонґадзе підготувала експозицію "Щоденник Георгія Ґонґадзе". Це серія знакових цитат Георгія з поясненнями контексту та ілюстраціями українських художників Інги Леві і Антона Логова. Побачити виставку можна протягом тижня у Києві на Контрактовій площі, у Львові на площі Ринок та в Одесі в Міському саду. До вашої уваги цитати та ілюстрації з експозиції.
"Ми повинні змінити нинішній стан речей. Так далі не можна, адже сьогодні думаю не лише про себе, Бог зі мною. Я готовий був покласти на вівтар незалежності свою молодість і навіть своє життя."
Ці слова стали рішучим закликом до змін. Георгій бачив, що корупція, свавілля влади, наступ на свободу слова та права людини стають нормою. Він не міг лишатися осторонь, бо пасивність означала б співучасть. Його готовність "покласти на вівтар незалежності своє життя" стала пророчою — саме через журналістську діяльність він опинився під смертельною загрозою.
"В мене прокинулося дивне почуття — я зрозумів, що жити не можу без цієї землі."
Так Георгій описував момент усвідомлення своєї національної ідентичності після знайомства з українською молоддю на з’їзді Народного Руху та фестивалі "Червона рута" у 1989 році. Це стало поштовхом до його активної участі в українському національному відродженні, у формуванні громадянського суспільства та боротьбі за права людини.
"Ти робиш хорошу справу, а в твоїй рідній країні тебе або щонайбільше не помічають, або лають."
Так він говорив про становище незалежного журналіста. Для Георгія журналістика була не просто професією, а служінням ідеї чесної держави. Його робота викликала не вдячність, а тиск і дискредитацію. "Хороша справа" для нього означала моральну місію, яка вимагала мужності й самовідданості.
"Я, мабуть, не є великим авторитетом, але принаймні я хотів би, щоб мою думку почули всі, хто сьогодні розмірковує над своєю долею і долею своєї держави."
У цій цитаті — скромність і водночас принциповість. Він не прагнув бути "пророком", але знав, що має обов’язок говорити правду. Як засновник "Української правди", Георгій працював у небезпечних умовах цензури й політичного тиску, та вірив: важливо мати позицію і відвагу її висловити.
"На дні немає жодної перспективи, і сьогодні я закликаю всіх затикати своїми задами дірки в нашому кораблі!"
Ця провокативна метафора звучала на тлі глибокої суспільно-політичної кризи за президентства Леоніда Кучми. "Дно" означало стан країни, "корабель" — Україну, "дірки" — проблеми, які вели до краху. Грубе формулювання мало змусити людей діяти. Георгій закликав: єдиний спосіб врятувати державу — взяти відповідальність і проголосувати.
"Режиму дуже вигідно, щоб ми ділили все на лівих і правих. Ми всі українці."
Це звернення до єдності понад політичними поділами. Ґонґадзе застерігав, що внутрішні суперечки послаблюють країну й відкривають двері ворогу. Ці слова звучать особливо гостро нині, коли Росія намагається посіяти розкол і зруйнувати українську єдність.
"А залишаться наші діти, наші нащадки, які будуть ходити біля наших плит на цвинтарі, дивитися і згадувати: 'Чи були ці люди, які жили до нас, тими, за кого вони себе видавали? Чи зробили вони все, щоб вони жили щасливо?'"
Ця фраза — нагадування про відповідальність перед майбутніми поколіннями. Наші вчинки сьогодні визначають спадщину, яку отримають наші діти.
"Я хочу жити вільно, не ховатися, хочу податки платити, хочу, щоб мене не обдирали, хочу, щоб мене поважали."
Сказане в етері Радіо "Континент" у 1999 році, це перетворилося на своєрідний маніфест громадянської свободи. Георгій говорив від імені кожного українця, який прагне не привілеїв, а чесних правил, гідності й поваги.
"Ми живимо владу своїми діями, лише ми дозволяємо політикам бути тим, ким вони хочуть бути."
Так Ґонґадзе наголошував: влада походить від громадян. Політики отримують силу не самі по собі, а завдяки нашим виборам і діям. Це — заклик до усвідомленої участі й контролю над владою.
"Вибачте за нахабство говорити свої думки в ефір, але я вважав, що по-іншому не можна було зробити. Це все, що я міг зробити для вас."
Цими словами Георгій завершив етер на "Континенті" у 1999 році. Це була іронія, але й глибоке усвідомлення ризику. Вони стали свідченням сміливості журналіста, який не боявся відкрито критикувати владу і суспільство, нагадуючи: свобода слова потребує відваги і відповідальності.
Сьогодні, через чверть століття після загибелі Георгія, ці слова залишаються дороговказом. Вони звучать як виклик байдужості та апатії, як заклик бути вільними, єднатися й будувати справедливу державу. Голос Георгія Ґонґадзе продовжує надихати — і нагадує, що свобода завжди потребує мужності.
Тиждень пам’яті реалізований за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Taiwan Foundation for Democracy. А також завдяки підтримці меценатів і меценаток Премії
Ми самі не любимо спам. Тільки найцікавіше!
